Чому виникає образа на матір і як розібратися зі своїми почуттями

Стосунки з матір’ю — одна з най­ва­жли­ві­ших частин нашо­го життя. Саме вона часто стає пер­шою люди­ною, через яку дити­на пізнає світ, вчи­ться дові­ря­ти, від­чу­ва­ти любов і фор­му­ва­ти уяв­ле­н­ня про себе. Тому не дивно, що досвід вза­є­мо­дії з матір’ю може впли­ва­ти на нас навіть у доро­сло­му віці.

Психологи поясню­ють це по-різно­му. Одні тео­рії гово­рять про ранні емо­цій­ні зв’язки, інші — про фор­му­ва­н­ня стилю прив’язаності. Але біль­шість схо­дя­ться в одно­му: мама для дити­ни — цен­траль­на фігу­ра, яка визна­чає не тіль­ки фізи­чну без­пе­ку, а й емо­цій­ний розвиток.

При цьому образ мате­рі в суспіль­стві часто іде­а­лі­зу­ють. Вважається, що мама зав­жди знає, як пра­виль­но, і зав­жди бажає дити­ні лише добра. Через це людям іноді важко визна­ти, що вони можуть від­чу­ва­ти обра­зу або біль у сто­сун­ках із нею. Але важли­во пам’ятати: мама — також люди­на, зі сво­ї­ми слаб­ко­стя­ми, помил­ка­ми та обмеженнями.

Звідки береться образа на матір

Образа зазви­чай вини­кає тоді, коли наші очі­ку­ва­н­ня не збі­га­ю­ться з реаль­ні­стю. Людина може від­чу­ва­ти неспра­ве­дли­вість і дума­ти: «Я заслу­го­ву­вав на інше став­ле­н­ня». Особливо це болі­сно, коли мова йде про най­ближ­чих людей.

У дитин­стві ми дуже зале­жи­мо від батьків. Якщо дити­на не отри­мує доста­тньо уваги, під­трим­ки чи розу­мі­н­ня, ці пере­жи­ва­н­ня можуть зали­ши­ти­ся все­ре­ди­ні надов­го. Згодом, уже в доро­сло­му віці, люди­на почи­нає пере­о­сми­слю­ва­ти своє дитин­ство і може усві­до­ми­ти, що певні ситу­а­ції зав­да­ва­ли їй болю.

Поведінка матері, яка може викликати образу

Причини обра­зи можуть бути різни­ми. Найчастіше пси­хо­ло­ги нази­ва­ють кіль­ка типо­вих ситуацій:

• Мати пово­ди­ться непо­слі­дов­но. Сьогодні вона ласка­ва і побла­жли­ва, а зав­тра різко змі­нює настрій, стає холо­дною або суво­рою. Для дити­ни це ство­рює від­чу­т­тя неста­біль­но­сті і недо­ві­ри до світу.
• Мати пору­шує обі­цян­ки. Для доро­сло­го це може зда­ва­ти­ся дрі­бни­цею, але дити­на спри­ймає обі­цян­ку букваль­но. Коли вона не вико­ну­є­ться, вини­кає від­чу­т­тя роз­ча­ру­ва­н­ня і несправедливості.
• Мати при­ді­ляє мало уваги. Якщо вона не ціка­ви­ться жит­тям дити­ни, її навча­н­ням, захо­пле­н­ня­ми або часто від­су­тня, дити­на може від­чу­ва­ти себе непотрібною.
• Мати нав’язує свої очі­ку­ва­н­ня. Інколи батьки нама­га­ю­ться реа­лі­зу­ва­ти через дітей вла­сні мрії. Коли дити­ну зму­шу­ють займа­ти­ся тим, що їй не подо­ба­є­ться, це може викли­ка­ти вну­трі­шній про­тест і образу.
• Мати занад­то кон­тро­лює. Постійний кон­троль і забо­ро­ни можуть позбав­ля­ти дити­ну від­чу­т­тя само­стій­но­сті. Через це вини­кає від­чу­т­тя недо­ві­ри та пригнічення.
• Мати ігно­рує почу­т­тя дити­ни. Фрази на кшталт «не вига­дуй», «нічо­го стра­шно­го» або «не плач через дур­ни­ці» можуть ство­рю­ва­ти від­чу­т­тя, що емо­ції дити­ни не мають значення.

Як образа на матір проявляється у дорослому житті

Нерозв’язані емо­ції можуть впли­ва­ти на різні сфери життя. Наприклад, люди­на може від­чу­ва­ти тру­дно­щі у сто­сун­ках, боя­ти­ся близь­ко­сті або нав­па­ки пого­джу­ва­ти­ся на нездо­ро­ві відносини.

Іноді це від­обра­жа­є­ться і на само­оцін­ці. Людина може постій­но сум­ні­ва­ти­ся у собі, кри­ти­ку­ва­ти себе або, нав­па­ки, нама­га­ти­ся дове­сти всім свою пра­во­ту і значущість.

Такі реа­кції часто пов’язані з тим, що досвід дитин­ства фор­мує уяв­ле­н­ня про те, як пра­цю­ють сто­сун­ки і як до нас мають ста­ви­ти­ся інші люди.

Як пропрацювати образу на матір

Іноді про­цес при­ми­ре­н­ня зі своїм мину­лим може три­ва­ти рока­ми. Але робо­та з емо­ці­я­ми допо­ма­гає змен­ши­ти їхній вплив на життя.

Визнати свої почуття

Перший крок — чесно визна­ти, що обра­за існує. Багато людей нама­га­ю­ться її ігно­ру­ва­ти або пере­ко­ну­ють себе, що не мають права зли­ти­ся на батьків. Але при­гні­че­ні емо­ції ніку­ди не зникають.

Спробувати зрозуміти контекст

Корисно поду­ма­ти про те, у яких умо­вах жила ваша мама, з якими тру­дно­ща­ми вона сти­ка­ла­ся і чому могла пово­ди­ти­ся саме так. Це не озна­чає виправ­да­ти її дії, але іноді допо­ма­гає поба­чи­ти ситу­а­цію ширше.

Поговорити про свої почуття

Якщо є можли­вість, від­вер­та роз­мо­ва з мамою може допо­мог­ти краще зро­зу­мі­ти одне одно­го. Важливо пам’ятати, що вона може не пого­ди­ти­ся з вашою точкою зору або не бути гото­вою визна­ва­ти свої помилки.

Встановити особисті межі

Коли люди­на доро­слі­шає, вона отри­мує право само­стій­но визна­ча­ти межі у сто­сун­ках. Інколи це озна­чає навчи­ти­ся гово­ри­ти «ні», обме­жи­ти спіл­ку­ва­н­ня або змі­ни­ти фор­мат взаємодії.

Прийняти, що минуле не змінити

Ми не може­мо змі­ни­ти своє дитин­ство. Але може­мо вирі­ши­ти, як ста­ви­ти­ся до нього зараз. Для когось важли­вим стає про­ще­н­ня, для когось — про­сто від­пу­сти­ти обра­зу і руха­ти­ся далі.

Що допомагає рухатися далі

Іноді най­ва­жли­ві­ше — пере­не­сти фокус із мину­ло­го на вла­сне життя. Корисно поста­ви­ти собі кіль­ка запи­тань: якою люди­ною я хочу бути, як я хочу буду­ва­ти свої сто­сун­ки і що можу зро­би­ти, щоб почу­ва­ти­ся краще.

У деяких випад­ках допо­мо­га пси­хо­ло­га може зна­чно полег­ши­ти цей про­цес. Фахівець допо­мо­же розі­бра­ти­ся з емо­ці­я­ми і зна­йти спо­сіб про­жи­ти обра­зу без шкоди для себе.

Найважливіше — пам’ятати, що ваше життя не повин­но визна­ча­ти­ся лише мину­лим. Навіть якщо дитя­чий досвід був скла­дним, у доро­сло­му віці люди­на має можли­вість буду­ва­ти інші, більш здо­ро­ві сто­сун­ки — і з близь­ки­ми, і з самою собою.