Місяць не мертвий: астрономи довели, що він продовжує стискатися

Ми зви­кли дума­ти про Місяць як про «мер­тве» небе­сне тіло — холо­дне, засти­гле й незмін­не. Але нові нау­ко­ві дані руй­ну­ють цю кар­ти­ну. Виявляється, супу­тник Землі досі змі­ню­є­ться. І робить це букваль­но під вла­сною поверхнею.

Астрономи з США дове­ли: Місяць про­дов­жує повіль­но сти­ска­ти­ся. І це не про­сто кра­си­ва мета­фо­ра — мова про реаль­ні текто­ні­чні процеси.

Місяць зменшується — і це не фантастика

Ще під час місій «Аполлон» у 1960 – 70‑х роках на поверх­ні Місяця були вста­нов­ле­ні сей­смо­ме­три. Вони зафі­ксу­ва­ли міся­це­трус — ана­ло­ги землетрусів.

Пізніше вчені з’ясували, що за остан­ні при­бли­зно 200 міль­йо­нів років раді­ус Місяця змен­шив­ся при­бли­зно на 50 метрів. Причина про­ста з точки зору фізи­ки: її вну­трі­шня части­на посту­по­во охо­ло­джу­є­ться. Коли надра холо­нуть, вони сти­ска­ю­ться. А кора зму­ше­на трі­ска­ти­ся та вигинатися.

Тепер нове дослі­дже­н­ня пока­за­ло ще більш вра­жа­ю­чу картину.

Понад тисячу нових розломів

Науковці про­ана­лі­зу­ва­ли темні базаль­то­ві рів­ни­ни, так звані «міся­чні моря». Саме там були вияв­ле­ні 1 114 рані­ше неві­до­мих малих хреб­тів і роз­ло­мів. Загальна кіль­кість поді­бних стру­ктур зро­сла до 2 634.

Ці утво­ре­н­ня мають від­но­сно «моло­дий» вік за космі­чни­ми мір­ка­ми — при­бли­зно 100 – 120 міль­йо­нів років. Для тіла, якому понад 4 мільяр­ди років, це озна­чає: про­це­си три­ва­ють і зараз у гео­ло­гі­чно­му сенсі. Особливо ціка­во, що такі стру­кту­ри зна­йде­ні навіть у Морі Спокою — саме там у 1969 році виса­див­ся «Аполлон-11».

Місяць не застиг — він динамічний

Дослідники дійшли виснов­ку, що і хреб­ти в морях, і лопа­стні усту­пи у високогір’ях мають спіль­ну при­чи­ну — гло­баль­не сти­ска­н­ня Місяця.

Це допо­ма­гає краще зрозуміти:

• вну­трі­шню будо­ву супутника;
• його тепло­ву еволюцію;
• при­ро­ду місяцетрусів;
• потен­цій­ні ризи­ки для май­бу­тніх місій.

І тут почи­на­є­ться найцікавіше.

Що це означає для місій Artemis

NASA готує нові піло­то­ва­ні польо­ти в межах про­гра­ми Artemis. Люди мають повер­ну­ти­ся на поверх­ню Місяця вже напри­кін­ці деся­ти­лі­т­тя. І якщо супу­тник не пов­ні­стю «мер­твий», це змі­нює пра­ви­ла гри.

Тектонічна актив­ність озна­чає можли­ві міся­це­тру­си. А це — пита­н­ня без­пе­ки баз, посад­ко­вих моду­лів і дов­го­стро­ко­вих екс­пе­ди­цій. Чим точні­ше ми розу­мі­є­мо, як пово­ди­ться кора Місяця, тим без­пе­чні­ши­ми можуть бути май­бу­тні місії.

Чи варто боятися?

Поки що мова не йде про ката­стро­фі­чні про­це­си. Стискання від­бу­ва­є­ться дуже повіль­но. Але сам факт актив­но­сті озна­чає: Місяць — не кам’яна ста­туя в космо­сі. Вона про­дов­жує ево­лю­ціо­ну­ва­ти. І це змі­нює наш погляд на неї.

Можливо, насту­пні астро­нав­ти сто­я­ти­муть не на «мер­твій» поверх­ні, а на дина­мі­чно­му світі, який усе ще живе своїм гео­ло­гі­чним життям.